БЕЗЗАКОННИЙ

БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е.

1. Який суперечить установленим законам; протизаконний.

Діяльність організованих злочинних утворень спрямована на беззаконне збагачення, створення стереотипу красивого життя, формування особливого типу “крутої” людини, здатної піти на будь-який вчинок (із журн.);

// Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості.

Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (з народної пісні).

2. бібл. Який суперечить Закону Божому.

Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у пияцтві, у гулянках, у пиятиках, у беззаконних ідолослужбах (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// у знач. ім. беззако́нний, ного, ч. Той, хто порушує Закон Божий.

Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців (Біблія. Пер. І. Огієнка).

НЕЗАКО́ННИЙ (який порушує закон, суперечить законові), ПРОТИЗАКО́ННИЙ підсил., БЕЗЗАКО́ННИЙ підсил.; ЛІ́ВИЙ розм. (із сл. рейс, заробіток, робота тощо). — Негайно виконати ту постанову. І негайно повернути колгоспам усе, що було взято в них незаконним способом (Остап Вишня); Податковий уряд мстився на ній (громаді) при всякій нагоді і старався кождого громадянина знищити протизаконними податками (Лесь Мартович); Стали жовніри.. беззаконні окорми і напитки од людей вимагати (П. Куліш). — Пор. несправедли́вий.

беззако́нний

[бе^из:акон:и^ей]

м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і

Unlawful, lawless, illegal, iniquitous, regardless of (contrary to) law

беззаконний вчинок — unlawful action

[bezzakonnyj]

прикм.

bezprawny

【形】 违法的, 犯法的, 不法的

Laglös, olaglig, olovlig

Lovløs, retsløs, ulovlig

Беззако́нний, -на, -не

Самаволны

Ulovlig