АНАРХІ́ЗМ

АНАРХІ́ЗМ, у, ч. 1. Ворожа марксизмові дрібнобуржуазна політична течія, яка заперечує будь-яку державну владу, організовану політичну боротьбу і виступає проти революційної диктатури пролетаріату. Між соціалізмом і анархізмом лежить ціла прірва, яку даремно намагаються показати неіснуючою,, газетні прислужники реакційних урядів (Ленін, 10, 1949, 54). 2. перен. Невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля. Дійшли [дадаїсти] до самоліквідації мистецтва, заведення його в кут індивідуалістичного анархізму (Еллан, II, 1958, 123). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 42.