БРОВА́РНИК, а, ч., заст.
1. Власник броварні.
– Він оженився, здається мені, з донькою якогось багатого броварника? (О. Кобилянська).
2. Робітник броварні.
Серед повстанців в Україні у XVII ст. відзначалась найбільш гноблена частина селян і міська біднота, так звані робітні люди: будники, гуральники, броварники, пастухи (з наук. літ.).
ПИВОВА́Р, ПИВОВА́РНИК розм., СОЛОДО́ВНИК розм., БРОВА́Р заст., БРОВА́РНИК заст. Троє немолодих людей, дочекавшись пива, дружно хлиснули по ковтку, похвалили пивоварів (М. Ю. Тарновський); — Пивце нічого, добре... Я на сьому знаюся. Бо сам трохи не пивоварник (Марко Вовчок); В документах 1425 р. згадується про існуючі у Львові цехи різників, пекарів, ковалів, кравців, шевців, сідлярів, солодовників (пивоварів) та ін. (з газети); Соку міць, духмиста яра сила! Броварі засмаглі уночі Переллють її в глухі барила (А. Малишко).
-а, ч., заст.
1) Власник броварні.
2) Робітник броварні.
[browamyk]
ч.
piwowar
Брова́рник, -ка; -ники, -ків
Пивовар