Значение слова "ГІМН" найдено в 34 источниках

ГІМН

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ГІМН, у, ч.

1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або громадської єдності.

А гімн росте, густішає, оркестр, хори злилися, втягли голоси тисяч грудей, розсунених морозом, розідраних екстазом (В. Винниченко);

Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету і приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції: “Ще не вмерла України і слава, і воля” (з газ.).

2. Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь.

Дівчата .. стоять Перед Кіпридою і влад Співають гімн (Т. Шевченко);

І сідає поет, і хоче творити не безпорадний реквієм, а гімн весняному шумові (М. Хвильовий).

3. перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.

Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Хор кінчає витяжну мелодію, ніби гімн русалкам, гімн весні (І. Нечуй-Левицький);

Заспіває гімни сонцю розгойдана вулиця, і встане на ввесь свій зріст така близька, така далека Синя Волошка (Б. Антоненко-Давидович);

Натхненні поетичні гімни сонцеві, вітрові, дощеві проспівані П. Тичиною в книзі “Сонячні кларнети” (з наук. літ.).

найдено в "Українській літературній енциклопедії"

• гімн

(грец. ύμνος)

- урочистий муз. твір на вірш програмного характеру. Є Г. державні, революційні, військові, на честь видатних людей, героїв тощо. Виконання Г. пов'язане з урочистими подіями, офіційними церемоніями, демонстраціями, парадами. Літ. основою Г. є звичайно вірш, сповнений символікою і високим публіцистич. пафосом. Розрахований на масове сприйняття й виконання, Г. відзначається широкою урочистою мелодією розміреного (частіше маршового) характеру. Поняття "гімн" змінювалося історично. У Старод. Греції Г. називали культові пісні на честь богів і переможців (напр., пеон, присвячений Аполлонові, дифірамб, присвячений Діонісу, гіпорхема). В часи середньовіччя були поширені духовні Г., пов'язані з антифеод. нар. рухами. В періоди визвольної боротьби Г. виконують роль бойових, закличних пісень (напр., гуситські Г., "Марсельєза"). І. Франко назвав Г. свій вірш "Вічний революціонер" (на муз. поклали М. Лисенко, С. Людкевич).

Г. революц. пролетаріату став "Інтернаціонал" (муз. П. Дегейтера, слова Е. Потьє; укр. переклад М. Вороного) — тепер партійний Г. в СРСР. У Рад. Союзі є державний Г. СРСР (муз. О. В. Александрова, текст С. Михалкова та Г. Ель-Регістана) і держ. гімни союзних республік. Сучас. Гімн УРСР (муз. авторського колективу під керівництвом А. Лебединця, текст П. Тичини й М. Бажана) затверджено Указом Президії Верх. Ради УРСР від 22.III 1978.

Н. М. Гаєвська.

найдено в "Словнику української мови в 11 томах"

ГІМН, у, ч. 1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. Коли ж над головами заширяв Величний гімн Радянського Союзу, — Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби, Весни і миру вісники крилаті… (Рильський, І, 1956, 423); * У порівн. Ні, це не просто гра схвильована уяви, Не спогад давніх дій, луна десятиліть. Це — голос боротьби, безсмертності і слави, Як гімн вітчизни, гордо нам звучить (Бажан, Роки, 1957, 214). 2. Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь. Дівчата.. стоять Перед Кіпридою і влад Співають гімн (Шевч., II, 1953, 269); Я співаю гімна тобі [Києве], моє велике місто! (Ю. Янов., І, 1958, 108); Як справжній гімн революції, гімн самовідданої боротьби трудящих мас прозвучав «Вічний революціонер», написаний у 1905 р. великим класиком української музики Лисенком на полум’яні слова Ів. Франка (Мист., 5, 1955, 6); * У порівн.Хор кінчає витяжну мелодію, ніби гімн русалкам, гімн весні (Н.-Лев., III, 1956, 316). 3. перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь. Натхненні поетичні гімни сонцеві, вітрові, дощеві проспівані Тичиною в цій книзі [«Сонячні кларнети»] (Поезія.., 1956, 18); Художнім гімном їй [інтелігенції] був «Платон Кречет» О. Корнійчука (Талант.., 1958, 224); «Троянди й виноград» — це задушевний гімн труду і красі людини (Мал., Думки.., 1959, 14). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 70.

найдено в "Музичних термінах"

(гр. hymnos, від hymneo - славити, хвалити) - загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та історичних подій, військових перемог, громадянських актів (народження, одруження, поховання тощо), певних соціальних груп, спортивних федерацій та культурних організацій і т. ін. Специфічною групою виступають державні Г., які символізують і пропагують національні ідеї та ментальність країни, якій належать. Усі країни мають свої державні Г. Так, державним Г. Франції є 'Марсельєза', Голандії - 'Вільгельм ван Насауе', України - 'Ще не вмерла України і сила, і слава' (муз. М.Вербицького, слова П.Чубинського) тощо. До найбільш відомих недержавних Г. належать фінальний хор з симфонії №9 Л.В.Бетховена, 'Слався' з опери М.Алінки 'Життя за царя', 'Вічний революціонер' М.Лисенка, 'Гімн великому місту' Р.Глієра, 'Гімн свободі' Ф.Госсека, 'Гімн Гарібальді' А.Олів’єрі, скорботний марш з сонати Ф.Шопена, військові марші С.Василенка, Р.Глієра, М.Іванова - Радкевича, С.Прокоф’єва, С.Творуна, Є.Юцевича та ін., 'Запорізький марш' Є.Адамцевича та інші. Серед найбільш поширених Г. - пісня на слова засновника сучасних Олімпійських ігор П’єра де Кубертена 'О спорт, ти мир!', до якої писали музику композитори багатьох країн світу, в т.ч. і український композитор Є.Юцевич (1977).

найдено в "Жайворонку. Знаках української етнокультури"

гімн — урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту; вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами — гербом, прапором тощо); породжений культовими піснями (наприклад, в Елладі співали на честь Аполлона (пеан), Діоніса (дифірамб), у добу Середньовіччя знаний як хорал); у світському використанні став пов’язуватися з урочистими подіями загальнонаціонального значення, з офіційними церемоніями, демонстраціями і т. ін.; державний гімн України — «Ще не вмерла Україна», офіційно прийнятий після проголошення незалежності України (1991), слова написав П. Чубинський (1862), а музику — спочатку М. Лисенко, потім М. Вербицький; у XIX— XX ст. у ролі національних гімнів використовувалися інші пісні — «Заповіт» Т. Шевченка, «Не пора» (сл. І. Франка, муз. Д. Січинського), «Вічний революцьонер» (сл. І. Франка, муз. М. Лисенка), а також молитва Г. Кониського «Боже великий єдиний»; поряд із терміном гімн (з грецьк. — «похвальна пісня») вживається й українське слово сла́вень. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 136.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч.. І спів його звучав не раз як плач, І плач його звучав як гімн народу (Д. Павличко); З криком в небо устає новий псалом залізу (П. Тичина); Коли Хома занадто вже розходився, співаючи дифірамби своїм мінометам, хтось навіть осадив його спокійним жартом (О. Гончар).

найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"

(грец. ύμνος – похвальна пісня) 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. СРСР) або класової єдності (напр., міжнародний Г. пролетаріату – «Інтернаціонал»). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

1) Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності.

2) Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь.

3) перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.

найдено в "Універсальному словнику-енциклопедії"

Урочиста похвальна пісня, твір, пов'язаний із публічними культовими урочистостями, відомий у різних культурах (індійські веди, євр. псалми, грец. пеани та дифірамби); патетичний ліричний твір на релігійну, патріотичну або філософську тему.

найдено в "Словнику іншомовних слів"

гімн; ч. (гр., похвальна пісня) 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний гімн України). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.

найдено в "Фразеологічному словнику української мови"

співа́ти гімн (гі́мна) кому, чому. 1. Славити, прославляти кого-, що-небудь. Я співаю гімна тобі, моє велике місто! (Ю. Яновський). 2. ірон. Надмірно захвалювати кого-небудь, вихваляти щось. Критики в один голос співали гімн автору (З усн. мови).

найдено в "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"

урочиста похвальна пісня, твір, пов'язаний із публічними культовими урочистостями, відомий у різних культурах (індійські веди, євр. псалми, грец. пеани та дифірамби); патетичний ліричний твір на релігійну, патріотичну або філософську тему.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-у, ч. 1》 Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності.
2》 Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь.
3》 перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[himn]

ч.

hymn

національний гімн — hymn narodowy

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【阳】

1) 国歌, 颂歌

Державний гімн 国歌

2) 口唱歌

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

[г'імн]