Значение слова "ГІМН" найдено в 19 источниках

ГІМН

  найдено в  "Словнику української мови в 11 томах"
ГІМН, у, ч. 1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. Коли ж над головами заширяв Величний гімн Радянського Союзу, — Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби, Весни і миру вісники крилаті… (Рильський, І, 1956, 423); * У порівн. Ні, це не просто гра схвильована уяви, Не спогад давніх дій, луна десятиліть. Це — голос боротьби, безсмертності і слави, Як гімн вітчизни, гордо нам звучить (Бажан, Роки, 1957, 214). 2. Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь. Дівчата.. стоять Перед Кіпридою і влад Співають гімн (Шевч., II, 1953, 269); Я співаю гімна тобі [Києве], моє велике місто! (Ю. Янов., І, 1958, 108); Як справжній гімн революції, гімн самовідданої боротьби трудящих мас прозвучав «Вічний революціонер», написаний у 1905 р. великим класиком української музики Лисенком на полум’яні слова Ів. Франка (Мист., 5, 1955, 6); * У порівн.Хор кінчає витяжну мелодію, ніби гімн русалкам, гімн весні (Н.-Лев., III, 1956, 316). 3. перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь. Натхненні поетичні гімни сонцеві, вітрові, дощеві проспівані Тичиною в цій книзі [«Сонячні кларнети»] (Поезія.., 1956, 18); Художнім гімном їй [інтелігенції] був «Платон Кречет» О. Корнійчука (Талант.., 1958, 224); «Троянди й виноград» — це задушевний гімн труду і красі людини (Мал., Думки.., 1959, 14). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 70.
  найдено в  "Музичних термінах"
(гр. hymnos, від hymneo - славити, хвалити) - загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та історичних подій, військових перемог, громадянських актів (народження, одруження, поховання тощо), певних соціальних груп, спортивних федерацій та культурних організацій і т. ін. Специфічною групою виступають державні Г., які символізують і пропагують національні ідеї та ментальність країни, якій належать. Усі країни мають свої державні Г. Так, державним Г. Франції є 'Марсельєза', Голандії - 'Вільгельм ван Насауе', України - 'Ще не вмерла України і сила, і слава' (муз. М.Вербицького, слова П.Чубинського) тощо. До найбільш відомих недержавних Г. належать фінальний хор з симфонії №9 Л.В.Бетховена, 'Слався' з опери М.Алінки 'Життя за царя', 'Вічний революціонер' М.Лисенка, 'Гімн великому місту' Р.Глієра, 'Гімн свободі' Ф.Госсека, 'Гімн Гарібальді' А.Олів’єрі, скорботний марш з сонати Ф.Шопена, військові марші С.Василенка, Р.Глієра, М.Іванова - Радкевича, С.Прокоф’єва, С.Творуна, Є.Юцевича та ін., 'Запорізький марш' Є.Адамцевича та інші. Серед найбільш поширених Г. - пісня на слова засновника сучасних Олімпійських ігор П’єра де Кубертена 'О спорт, ти мир!', до якої писали музику композитори багатьох країн світу, в т.ч. і український композитор Є.Юцевич (1977).
  найдено в  "Жайворонку. Знаках української етнокультури"
гімн — урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту; вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами — гербом, прапором тощо); породжений культовими піснями (наприклад, в Елладі спі­вали на честь Аполлона (пеан), Діоніса (дифірамб), у добу Середньо­віччя знаний як хорал); у світському використанні став пов’язуватися з урочистими подіями загальнона­ціонального значення, з офіційни­ми церемоніями, демонстраціями і т. ін.; державний гімн України — «Ще не вмерла Україна», офіційно прийнятий після проголошення незалежності України (1991), сло­ва написав П. Чубинський (1862), а музику — спочатку М. Лисенко, потім М. Вербицький; у XIX— XX ст. у ролі національних гімнів використовувалися інші пісні — «Заповіт» Т. Шевченка, «Не пора» (сл. І. Франка, муз. Д. Січинського), «Вічний революцьонер» (сл. І. Франка, муз. М. Лисенка), а та­кож молитва Г. Кониського «Боже великий єдиний»; поряд із термі­ном гімн (з грецьк. — «похвальна пісня») вживається й українське слово сла́вень. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 136.
  найдено в  "Словнику іншомовних слів Мельничука"
(грец. ύμνος – похвальна пісня) 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. СРСР) або класової єдності (напр., міжнародний Г. пролетаріату – «Інтернаціонал»). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.
  найдено в  "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

1) Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності.

2) Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь.

3) перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.


  найдено в  "Словнику іншомовних слів"
гімн; ч. (гр., похвальна пісня) 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний гімн України). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.
  найдено в  "Фразеологічному словнику української мови"
співа́ти гімн (гі́мна) кому, чому. 1. Славити, прославляти кого-, що-небудь. Я співаю гімна тобі, моє велике місто! (Ю. Яновський). 2. ірон. Надмірно захвалювати кого-небудь, вихваляти щось. Критики в один голос співали гімн автору (З усн. мови).
  найдено в  "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"
урочиста похвальна пісня, твір, пов'язаний із публічними культовими урочистостями, відомий у різних культурах (індійські веди, євр. псалми, грец. пеани та дифірамби); патетичний ліричний твір на релігійну, патріотичну або філософську тему.
  найдено в  "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-у, ч. 1》 Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності.
2》 Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь.
3》 перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.
  найдено в  "Словнику синонімів Караванського"
славень, урочиста пісня, рел. псалом; П. хвала, хвальба, похвальба, прослава; г. гимн; мн. ГІМНИ, У ФР. дитирамби .
  найдено в  "Українсько-російському словнику"
гимн Державний Гімн України — Государственный Гимн Украины
  найдено в  "Орфоэпическом словаре украинского языка"
{гімн} -на, м. (на) -ні, мн. -ние, -ніў.
  найдено в  "Орфографічному словнику української мови"
гімн іменник чоловічого роду
T: 9 M: 2 D: 0