НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О. Стороженко); — Вже повтікали в Путивль і ченці Густинського монастиря з своїм ігуменом (І. Нечуй-Левицький).
ігу́мен
[ігумеин]
-на, м. (на) -нов'і /-н'і, мн. -ние, -н'іў
[ihumen]
ч.
igumen, ihumen реліг.
-а, ч.
Настоятель православного монастиря; духовний сан монахів.
церк.
Father Superior (of a monastery), hegumen
Церковний сан настоятеля чоловічого монастиря
Ігу́мен, -на; -мени, нів