АХІНЕ́Я

АХІНЕ́Я, ї, ж., розм. Нісенітниця, дурниця. Щоб здіймати ахінею — Треба ж буть не при собі! (Тич., II, 1957, 92). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 74.