ЖАБО́

ЖАБО́, невідм., с. 1. заст. Нашивка з мережива або серпанку з оборками, що прикріплювалась до коміра верхньої чоловічої сорочки. Біле жабо, наче морська піна, обрамляло його шию (Рибак, Помилка.., 1956, 19). 2. Оздоба до жіночого плаття або блузки, зробл. з мережива чи тонкої тканини. В сукнях широко застосовується.. багате оздоблення — волани, жабо, банти, рюші, пишні комірці (Мист., 5, 1968, 39). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 500.