ВАЛКА

ВА́ЛКА, и, ж.

1. Група підвід із вантажем, що перевозиться кудись.

Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Ганна Барвінок);

Один з чоловіків – статечний, видати, старший у валці – оглянув усі вози – навіть лантухи перелічив і рушати знак подав (А. Головко);

// Допоміжна частина (у 5 знач.) для перевезень у війську; обоз.

І за мить Понеслась гарматна валка. Тільки вулиця гриміла (П. Воронько).

2. Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду.

Ой ви, хлопці молодії, Становіться в валку!.. На поле плечима, До солдат [солдатів] – очима! (з народної пісні);

Підеш на базар, стоять валками вози та все з бочками вина (І. Нечуй-Левицький);

Довга валка товарняків з одним пасажирським вагоном і паротягом увесь час на парах, готова першої-ліпшої хвилини покотитись далі, стоїть нерухомо серед завмерлих колій проти здолбунівського вокзалу (Б. Антоненко-Давидович);

Перед самим носом проскочила валка вагонеток з породою (Іван Ле);

// Група людей, що разом кудись ідуть.

– Одні з нашої валки подались на Тульчу, на Ісакчу, до родичів, а я бачу, що й тут наші люди – та й лишивсь (М. Коцюбинський);

З валкою незнайомих людей Іван прийшов до Борислава тільки надвечір (П. Колесник).

КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Гончар); Ми зустріли колону артилерії на гусеничних тракторах (Л. Смілянський); Потяглися валками дорогі карети, запряжені впростяж дорогими кіньми. За обозом челядинці гнали цілу череду товару, овець та баранів на заріз для панського столу (І. Нечуй-Левицький); Дощ. Валки машин в невилазних калюжах (О. Довженко); А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: "магайбі!" або дороги розпитатися (Марко Вовчок); Через місток хура йшла, так що возів двадцять (Г. Квітка-Основ'яненко).

ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Шиян); Раптом їй здалося, що.. дерева швидко-швидко рухаються низкою, одне за одним (О. Іваненко); Люди розтягуються ланцюжком вздовж грейдера (В. Козаченко); Лише верблюди невтомно, спокійно й розмірено крокували довгою вервечкою (З. Тулуб); А завтра.. цілою валкою поженуть селян .. у в'язницю (А. Головко); Старі колгоспники йшли цепом, як воїни (О. Довженко); Він.. глянув на небо, де ключем пролетіли журавлі (М. Коцюбинський); Підводи з буряками ключами їдуть до цукроварні (М. Рильський).

бочка прокатного валка — roll barrel

выпуклость бочки валка — roll camber

гладкая бочка прокатного валка — flat body

насадная бочка прокатного валка — sleeve body

отставание раската от валка — backward creep

упругая деформация валка — roll springing

цапфа прокатного валка — neck

шейка прокатного валка — roll neck

щиток регулировки ширины валка — windowing curtain

Ва́лка

(немецкое Валк), город (1920) на С. Латвии, на границе с Эстонией (образует с эстонским г. Валга сплошную застройку). 7 тыс. жителей (2003). Впервые упоминается в документах XIII в. Деревообр., пищ. пр-тия. Жел.-дор. узел с конца XIX в.

Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория.Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова.2006.

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): ВАЛ;
• ∧ суффикс (1): К;
• ⏰ окончание (1): А;