ЧУ́БЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до чуб.
До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. На лоб спадає русяве пасемце чубчика (Д. Ткач);
Шовковиста ковила викинула ніжні чубчики (І. Цюпа);
// Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки).
Волосся стригла коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала [Марина] переважно розпатлана – з чубчиком на лобі (Ю. Смолич).
[czubczyk]
ч.
czubek, grzywka перукар.
-а, ч.
Зменш.-пестл. до чуб. || Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки).
див. волосся