АНУ (шумерск. АН), в верованиях древних народов Месопотамии верховный бог неба, возглавлявший сонм богов. Согласно мифам, А. был первоначально неотъемлемо связан с богиней земли Ки, от к-рой породил бога воздуха Энлиля, отделившего затем небо от земли.
АНУ́¹, част. пит., розм.
Уживається на початку речення для вираження сумніву, припущення, здогаду про що-небудь небажане; а що як, а коли.
Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках – теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? (М. Коцюбинський).
АНУ́², виг., розм.
1. Уживається для вираження спонукання до дії.
– Ану, горлиці! – гукнув з кучі Денис Деканенко (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дід удвох з Грицьком і отару заняли. – Ану, рушай! додому час! – гукнув дід уже з шляху (Панас Мирний);
– Ану, діти, ходімо зо мною на пашу! (Ю. Яновський).
2. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2-ї і 3-ї ос. з відтінком присудковості у знач., близькому до геть.
Ану тебе, дай мені спокій!
розм.
1) виг. Виражає спонукання до дії.
2) виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть.
3) част. Уживається на початку речення, яке виражає сумнів, припущення, здогад про що-небудь небажане; виступає в значеннях, близьких до словосполучень: а що як, а коли.
(нумо) виг. well now, what?; well; let us . .., come now
【感】 (表示催促﹑ 劝告﹑ 询问等意) 喂; 好吧; 嗯
Ану́, ану́мо, ану́те, виг.
див. примушувати