АТРОФУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. і док.
1. біол. Зазнавати атрофії (у 1 знач.).
Варто лише перерізати нерви, які підходять до м'яза, як він припиняє діяльність і через деякий час атрофується (з навч. літ.);
Доктор дуже настоював, щоб я гуляв щодня, бо це потрібно і для ноги, мускули якої можуть атрофуватися од сидіння (М. Коцюбинський).
2. перен. Зникати, втрачатися.
В неї немов атрофувалось відчуття часу (Л. Смілянський).
ВІДМИРА́ТИ (про частини живого організму — ставати неживим, мертвим), ЗАВМИРА́ТИ, МЕРТВІ́ТИ, АТРОФУВА́ТИСЯ, ВІДСИХА́ТИ. — Док.: відме́рти, завме́рти, змертві́ти, відсо́хнути. Відмерла рука; Ноги, руки й інші частини тіла по черзі завмирали, хоч Славко ще жив і думав (Лесь Мартович); Він сидів біля тіла, дививсь у личко — біліло й мертвіло (Марко Вовчок); На селі розказували про одного чоловіка, як той чоловік в шинку вдарив матір і в його одсохли руки (І. Нечуй-Левицький).
-ується, недок. і док.
1) Зазнавати атрофії (у 1 знач.).
2) перен. Зникати, втрачатися.
Дієприслівникова форма: атрофувавшись, атрофуючись
Заникати, заникнути, позаникати, зникати, зникнути, зникти, позникати, никнути, поникнути, завмирати, завмерти, позавмирати, усохнути, повсихати, див. дегенерувати
[atrofuwatysja]
дієсл.
atrofować się
Атрофува́тися, -фуюся, -фуєшся
To atrophy