АРҐЕНТИНА

Держава у Пд. Америці, на узбережжі Атлантичного о.; поділяється на 22 провінції, столичний федеральний округ і національну територію (Вогняна Земля). На сх. низ. Ла-Плата, на пд. Патаґонська вис., на зх. Анди (з найвищою точкою Пд. Америки Аконкаґуа); клімат від тропічного на пн., через субтропічний і помірний до субполярного на пд.; гол. р.: Парана з Параґваєм і Уруґваєм, Ріо-Колорадо, Ріо-Неґро; оз.: Буенос-Айрес, Арґентино; субтропічні та гірські ліси (18% території), напівпустельна (пуна), саванна і степова (пампа) рослинність; населення переважно іспан. та італ. походження (90%), індіанці та метиси; католики (92%); у м. 87% населення; гол. м.: Кордова, Росаріо, Мендоса, Ла-Плата, Санта-Фе. Основою економіки є переробна промисловість та сільське господарство; А. належить до найбільших у світі виробників м'яса, вовни і вина; розвинуті харчова, хіміч., машинобудівна, легка промисловість; видобуток нафти, газу, уранових руд; вирощування бавовни, цукрової тростини, збіжжя, винограду; тваринництво, вівчарство, свинарство, розведення коней; риболовство; туризм; залізничний, автомобільний та річковий транспорт; гол. морські порти: Буенос-Айрес, Росаріо, Санта-Фе. Історія. Територія заселена індіанцями, від 1-ї полов. XVI ст. у складі іспан. віце-кор. Перу, від 1776 у новоствореному кор. Ла-Плата; 1810 антиісп. повстання; 1816 проголошена незалежність; 1835-52 правління Х.М. Росаса; 1853-62 відокремилася провінція Буенос-Айрес; 1865-70 війна проти Параґваю (територіальні набутки); у сер. XIX завоювання півдня, 1881 договір з Чилі про кордони; масова імміграція, переважно з Європи, колонізація, модернізація держави і розвиток економіки (наплив іноземного капіталу); після кризи 1929-33 зміцнення позицій армії у державі; 1946-55 популістична диктатура Х.Д. Перрона, партія котрого стала другою важливою політичною силою в А. і 1989, після періоду військової диктатури 1976-83, повернулася до влади (президент К.С. Менем).