ЛАБАТИ

(-аю, -аєш) недок. 1. муз., крим. Грати на музичному інструменті; виконувати музичний твір. А й славно лабаєте, хлопці, були б-сте здорові! (О. Забужко, Новий закон Архімеда); він законнослонорождєнний / фольк лабає для діяспори (В. Цибулько, Майн кайф). * Образно. Ох, хіба ж не так само - / як в танці, в повільному трансі / Ти "лабала" колись непотрібні нікому слова?.. (О. Забужко, Диригент останньої свічки); Звичайно, сумнів - оптимальний янгол, / Коли перед очима мертвий сад, / Де з падолистом Бог лабає танго (А. Дністровий, На смерть Кліо). БСРЖ, 305; ПСУМС, 40; СЖЗ, 58; ЯБМ, 1, 492. 2. що. Грати музику на якомусь заході (весілля, шоу, похорон та ін.). з півроку тому він і клавішник з їхньої контори їхали з цією жінкою із Троянова, де вони два дні "лабали" весілля (В. Врублевський, Замах на генсека); Однак Стінг був не першим, хто влаштовував концерти між пірамід. Приміром, на тому ж майданчику "лабав" своє феєричне шоу Жан-Мішель Жар у ніч настання 2000 року (УМ, 15.05.2001). ♦ Жмурика лабати. Див. «жмурик». Лабати Шопена, крим. Хоронити когось. - Хана! - пробігся нервово по кімнаті. - Я йому злабаю Шопена! (Г. Цимбалюк, Останні проводи). СЖЗ, 58; ЯБМ, 1, 492. ■ Слово лабати у значенні "грати" побутувало в мові харківських сліпих музикантів ("невлів"). 3. мол. Працювати (про техніку, робота якої супроводжується шумовим ефектом). Старий холодильник ще лабає, але дуже скоро заглухне. ПСУМС, 40.