Я́БЛУЧНИК

Я́БЛУЧНИК, ч. 1. род. а, заст. Торговець яблуками. 2. род. у. Яблучне вино; сидр. Боярські слуги від півночі звивалися, приготовляючи для гостей їду на цілий день, наповнюючи шипучим медом і яблучником подорожні боклаги (Фр., VI, 1951, 10). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 620.