АЛОХТО́Н, а, ч.
1. біол. Вид, поширений у певній місцевості, яка не є місцем його виникнення; протилежне автохтон (у 2 знач.).
Опоссум і декілька видів колібрі є алохтонами Північної Америки, що проникли сюди з Південної Америки (з наук.-попул. літ.).
2. геол. Комплекс гірських порід, що сформувався внаслідок горизонтальних переміщень із місця свого утворення; протилежне автохтон (у 3 знач.).
Амплітуда горизонтального переміщення алохтона коливається від декількох до багатьох десятків кілометрів, а на думку ряду вчених, може досягати й перших сотень кілометрів (з наук.-попул. літ.);
Насунутий на автохтон алохтон також називається тектонічним покривом (із журн.).
[ałohton]
ч.
alochton