АБА́ТСТВО, а, с.
1. Католицький монастир із належними йому володіннями.
Полум'я розгоралося, підступало до брами абатства (З. Тулуб);
У самому абатстві плекано сади й монастирські городи, там був чотирикутний став, улюблене місце для нічних прогулянок Адельгейди, влаштовано скрипторій для розмноження дорогих рукописів (П. Загребельний);
Серед архітектурних пам'яток Лондона особливу увагу привертає споруджений у XIII ст. будинок Вестмінстерського абатства (з навч. літ.).
2. Посада абата.
Починаючи з XVII ст. єпископи нерідко втручалися в права абатів, ставили на місця настоятелів своїх улюбленців, а при звільненні з посади навіть залишали абатство за собою (із журн.).
[abactwo]
с.
opactwo реліг.
-а, с.
Католицький монастир із належними йому володіннями.
Аба́тство, -ва, -ву; -ства, аба́тств
Abbedi
Abbedi
Abbey