ЦА́ПЛЕНИЙ

ЦА́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Психічно хворий; божевільний, несамовитий, шалений. *У порівн. Мотря, як оце побачила, то заголосила наче цаплена (Крим., Вибр., 1965, 383). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 180.