ІДІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД

ІДІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД (від грецьк. ιδνοζ - особливий; γράφω - пишу) - запропонований неокантіанцями Баденської школи (запроваджений Віндельбандом і Риккертом) метод гуманітарних наук про культуру для автентичного осмислення індивідуальних рис історичних явищ шляхом "індивідуалізуючого утворення понять". У контексті І.м. завдання історії (на противагу наукам про природу, що йдуть через узагальнення до формулювання законів) - виявлення, адекватна фіксація та осягнення унікальності реалій історичної дійсності як таких, що мають самодостатнє аксіологічне значення. В подальшому І.м. був конкретизований і досить продуктивно застосований представниками історіографії, передусім нім. (школа Ранке), і соціології (М. Вебер). На сьогодні І.м. розглядається як один із важливих засобів гуманітарно-історичного пізнання, що має, однак, досить чітко визначений відбиток дієвого застосування.