ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ

ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е.

Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину.

– Спізнилась на роботу на двадцять хвилин, бо мама захворіла, от і дали три роки, – потупила дівчина очі, але в голосі її не чулось виправдувального тону (Б. Антоненко-Давидович);

Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (І. Багмут);

// У якому стверджується невинність підсудного.

Найбільш поширеним є поділ доказів на первісні та похідні, прямі й непрямі, обвинувальні та виправдувальні, позитивні та негативні (з навч. літ.);

Виправдувальне рішення.

див. виправдний