ГАЙНО́, а́, с.
1. розм. Гній, кал.
Те ж гайно, та й порідшало (Номис);
* У порівн. Крутиться, як те гайно в ополонці (приказка).
2. рідко. Лігво або гніздо звіра.
З диких ломів, з гайна, встає на задні лаби ведмідь (М. Коцюбинський);
Якщо немає порожнього дупла, білка у верховітті дерев з гілочок будує собі кулясте гніздо, яке називається гайно (з навч. літ.).
3. розм., у знач. присл. гайно́м. У безладді.
Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном (Сл. Гр.);
[Дід:] Так прибери, дочко, гарненько поприбирай тут. Не годиться ж усе тут гайном покинути, вибираючись з гори (С. Васильченко).
ЛІ́ГВО (заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина), ЛІ́ГВИЩЕ, ТИ́РЛО, ЛЕГО́ВИЩЕ діал.; КУБЛО́ (також заглиблення для плазунів); КУ́БЛИЩЕ, БАРЛІ́Г, БАРЛО́ГА, ГАЙНО́ розм., ГА́ВРА діал., МА́ТОЧНИК діал. (лігво ведмедя); ВОВКІВНЯ́ (вовче лігво). Не можна, ясна річ, залишати в спокої вовчі лігва і самих вовків, цих ворогів нашого господарства... (Остап Вишня); Потім гукнув Жайсака, щоб він показав Шевченкові і його товаришеві місця вовчих лігвищ (З. Тулуб); Отут саме вовче тирло (Словник Б. Грінченка); Нараз тут перед ними щось зашелестіло, — мабуть, звір якийсь підкинувся, виполошений із свого леговища (І. Франко); Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (О. Донченко); На віддалі тридцяти кроків піднявся з барлога величезний ведмідь (В. Гжицький); З диких ломів, з гайна, встає на задні лаби ведмідь (М. Коцюбинський); Знов загриміли ще з більшою силою жуброві роги, розносячи тривогу в сумрачні медведячі гаври (І. Франко); — Тату, там у вовчім яру у вовківні двоє коней збахтажено (Марко Вовчок).
діал.
Присл. до гайний I.
див. барліг; поволі; смітник