АЗБУЧНИЙ

А́ЗБУЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до азбуки (у 1 знач.); алфавітний, абетковий.

Мляве та сонне життя галицьких українців у 50-х роках XIX ст. переривали лише суперечки про мову та правопис і так звана азбучна війна, що виринула в кінці 50-х років через проект австрійського уряду накинути русинам латинський правопис (з наук. літ.).

2. перен. Загальновідомий, елементарний.

Нижче ми зупинимося на азбучних поняттях теорії графів (з навч. літ.);

Чемність, повага до старших – азбучні правила поведінки (із журн.).

АЛФА́ВІ́ТНИЙ (пов'язаний з алфавітом, розташований за алфавітом), АБЕТКО́ВИЙ, А́ЗБУЧНИЙ. Фольклорист систематизував матеріал по темах і в алфавітному порядку (з журналу); Вона порядком абетковим Находить слово там за словом (переклад М. Рильського); Спіть, борителі, герої! ..Сніть про обрядові бої, Про свої азбучні війни! (І. Франко).

ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Смолич); Ходяче положення; Зміна наголосу у віршовому слові — азбучна істина — підпорядкована ритмомелодиці, отже, цілком закономірна (К. Гордієнко). — Пор. 2. бана́льний, безсумні́вний.

АЗБУЧНИЙ – АБЕТКОВИЙ – АЛФАВІТНИЙ

У словосп.: азбучна (абеткова) істина, азбучне (абеткове) поняття, абетковий (алфавітний) порядок, в абетковому (азбучному, алфавітному) порядку, алфавітна система, алфавітне письмо, алфавітний покажчик, алфавітний список, укладений за алфавітним принципом. Пор. азбука.