ПОЧИН

ПОЧИ́Н, у, ч.

1. Починання, ініціатива.

За його почином і головно на його акціях повстала велика дестилярня біля Дрогобича (І. Франко);

Рудокопи організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло .. намагання не тільки не пасти задніх, а й переганяти своїх батьків (Олесь Досвітній).

2. Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок.

Як небо блакитне – нема йому краю, Так душі почину і краю немає (Т. Шевченко);

Він святкував почин свого нового життя (І. Франко);

Хай цього року ще небагато зробимо, але почин дорогий (С. Журахович).

Дава́ти (роби́ти) / да́ти (зроби́ти) почи́н див. дава́ти;

(1) За почи́ном заст. – за прикладом, наслідуючи когось;

(2) З почи́ну, заст.:

а) те саме, що За почи́ном (див. почи́н).

З глибини народу, з почину Ферапонта Головатого, до партії ринув потік заяв про добровільне відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові колони (П. Тичина);

б) спочатку.

І з почину вона нічого не здолала зрозуміти (Марко Вовчок);

Омелян співав з почину сам-один, потім, торопіючи, ледве чутно забриніли й голоси з юрми (О. Ільченко).

○ (3) Для почи́ну у знач. присл. – те саме, що Для поча́тку (див. поча́ток¹).

– Чи зап'ємо могорича на почин справи? – запитав Зануда (І. Нечуй-Левицький);

І збираються подружки До знайомого двора .. І для щастя, для почину Баяніст заграв для них (А. Малишко);

– Вийму сопілчину І “ластівку” заграю для почину (П. Воронько);

(4) На почи́н.

ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Останній найвищий зліт Гоголя, "Мертві душі", які він сам називав навіяними Пушкіним, "його утвором", останній цей зліт був і початком катастрофічного падіння (М. Рильський); — Цеглу матимемо, черепицю матимемо. От із лісом скрутно. Хоча б на почин кубометрів із 500 лісу... (Остап Вишня); Ви о сім напишіть свою гадку, і се буде зав'язком нашої кореспонденції (В. Стефаник); Ти слово бережи, як нагороду, Воно до пісні й подвигу зачин (В. Бичко); В кожній істоті, в її глибинній сутності приховано корінь будь-якої дії. Це наш розум, дух (О. Бердник); Невже і в її маленьке серце постукалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (М. Стельмах); Початок шахової партії називається дебютом (з посібника); — Женю! Хочете почути про найзаповітнішу мою мрію? — Ах, он що: вся дотеперішня Вадикова надодвертість — лише увертюра до освідчення (Ю. Шовкопляс); Він вагався, явно вишукував підходящі слова для починку, а я його не квапив (В. Логвиненко).

ПОЧИ́Н (перший крок у якій-небудь справі, який хтось здійснює), ПОЧИНА́ННЯ, ІНІЦІАТИ́ВА. Сьогодні сяйвом аметистів сіяє Кам'янка й Тульчин: в гарячій змозі декабристів і твій (Пушкіна) гарячий був почин (П. Тичина); Він поклявся собі бути гідним уваги і довір'я, чесно допомагати новому голові в його сміливих починаннях (М. Чабанівський); На фотографічній картці, яку мені довелося побачити пізніше, він сфотографований з своїми товаришами, які підтримали його ініціативу (П. Панч).

1) (инициатива) iniciativa f, innovación f

смелый почин — iniciativa audaz

по почину (+ род. п.) — por (a) iniciativa de

по собственному почину — de propia iniciativa

2) прост. (начало) comienzo m; estreno m (в торговле)

для почина — para empezar

••

Великий почин ист. — Gran Iniciativa (expresión relativa a los primeros sábados comunistas)

почин дороже денег посл. — vale sólo comenzar; obra empezada, medio acabada

ПОЧИН – ПОЧИНАННЯ – ЗАЧИН

Почин, -у. 1. Починання, ініціатива: за почином, з почином. 2. Перші моменти вияву якоїсь дії; початок: брати почин, давати почин, зробити почин, для почину.

Починання, р. мн. -ань. Розпочата кимсь робота, справа, захід (переважно новаторського, пошукового характеру): корисні починання, новаторські починання, патріотичні починання, прогресивні починання.

Зачин, -у. Вступ, початок переважно в епічних творах народної творчості (у думах, билинах, піснях): казковий зачин, форма зачину.