ХІДНИЧО́К, чка́, ч.
Зменш. до хідни́к.
Так іі [хатину] завіяло за ніч, що тільки димар стирчав з-під снігу. Та дядько вже встиг прокопати хідничок, і дівчина легко прошмигнула ним до дверей (В. Речмедін);
Простягла [Марія] хідничок уздовж софки й вийшла в кухню (С. Тудор).
-чка, ч.
Зменш. до хідник.
див. стежка; хідник