АРЕШТА́НТ, а, ч.
Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень.
Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив .. на вулицю (І. Франко);
Настя вперше зроду вступила до тюрми. Важкий дух, високі та чорні хати з заґратованими вікнами, арештанти в широких сіряках – усе те вразило її дуже прикро (М. Коцюбинський);
Вже давно на горі Березовій, біля кам'яного стовпа, попрощались з рідним краєм арештанти (О. Донченко).
В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув'язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець — усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). — Пор. кайда́нник.
I
арештований, в'язень, заарештований, забраний (розм.), засуджений, ув'язнений
II
див. невільник
-а, ч.
Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень.
[aresztant]
ч.
aresztant
【阳】 旧 被捕者, 被拘留者
В'язень, (вона) в'язнянка
Incarcerated person, inmate; prisoner
Арешта́нт, -та; -та́нти, -тів