КЛАВІ́Р, у, ч.
1. Загальна назва клавішно-струнних інструментів (клавікордів, клавесина, рояля, фортепіано і т. ін.).
В шкатулці був невеличкий клавір з багатьма дрібними клавішами (Ю. Смолич);
Штукенгайзен добре .. грав на клавірі, а Чиж-Вишенський про себе писав, що досить стерпно грав на лютні та валторні (Любко Дереш);
У Баха гармонійний кістяк контрапункту особливо помітний у партії “фігурованого басу”, що виконувалася на органі або на клавірі (з навч. літ.).
2. Переклад оперної або симфонічної партитури для співу в супроводі фортепіано або для виконання на фортепіано; клавіраусцуг.
Я недавно У місті композитора зустрів, Він саме ніс квапливо під пахвою Клавір нової опери (М. Рильський);
Мова – як музика. Хоч музику теж записують на папері. Нотними знаками. Але сам із себе клавір – мертвий. Він мовчить (О. Шугай);
У бібліотеці зосереджено кращі надбання музичної культури України і Росії кінця XVII – першої половини XIX ст., музична класика різних епох і народів, клавіри вітчизняних опер та інструментальної музики, всі види нотної продукції, довідкові видання, звукозаписи (з наук.-попул. літ.);
Автор передав Київському архіву нотні рукописи своїх творів. З-поміж них камерна музика для струнних, твір пам'яті Катерини Білокур, клавіри двох одноактних опер, партитура вокального циклу та ін. (з газ.).
-у, ч.
1) Загальна назва клавішно-струнних інструментів (клавікордів, клавесина, рояля, фортепіано тощо).
2) Переклад оперної або симфонічної партитури для співу в супроводі фортепіано або для виконання на фортепіано.
[kławir]
ч.
instrument klawiszowy
Опрацювання оркестрового чи хорового твору для фортепіано (на 2 або 4 руки) або для 2-х фортепіано.
муз.
clavier