СЕЛЯНИН

СЕЛЯНИ́Н, а, ч. (мн. селя́ни, ля́н).

Житель села, основним заняттям якого є обробіток землі.

Він любив землю, як пташка повітря, риба – воду. Та й що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, риба без води (М. Коцюбинський);

Перед вершниками, з в'язкою хмизу за плечима, горбиться суха, мов скіпка, постать старого селянина (М. Стельмах).

(1) Казе́нні селя́ни – селяни-кріпаки, що належали державі (а не поміщикам).

Казна наділила казенним селянам по п'ять десятин на ревізьку душу, а пан віддав тільки три з половиною (М. Стельмах);

Коміте́ти незамо́жних селя́н див. коміте́т;

(2) Панща́нний селяни́н – те саме, що панща́нин.

Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (І. Нечуй-Левицький);

(3) Посполи́ті селя́ни – загальна назва селян Лівобережної і Слобідської України в другій половині XVII–XVIII ст;

(4) Приписні́ селя́ни, іст. – у Російській імперії у XVIII–XIX ст. – державні селяни, що користувалися державними землями й були приписані цілими селищами до державних та приватних промислових підприємств для виконання допоміжних робіт.

Приписні селяни в Україні працювали на Межигірській фаянсовій фабриці, Луганському ливарному, Шостинському пороховому заводах та інших промислових закладах (з наук. літ.);

В особливо тяжкому становищі перебували посесійні і приписні селяни на гірничих заводах, їм доводилось працювати на заводах за десятки і навіть сотні верст від їх сіл (з навч. літ.);

(5) Ра́нгові селя́ни, іст. – залежні селяни на Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVII–XVIII ст., які жили в рангових маєтностях.

Рангові селяни відбували феодальні повинності на користь козацької старшини (з навч. літ.);

(6) Скарбо́ві́ селя́ни – селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі;

(7) Церко́вні селя́ни – категорія феодально залежних селян, які належали церковним установам і церковним осередкам;

(8) Чорносо́шні селя́ни, іст. – у Росії 14–17 ст. селяни, які жили на чорних (тобто тих, що належали державі) землях.

У 17 ст. чорносошні селяни збереглися на Пн. Росії і в Сибіру. На початку 18 ст. чорносошні селяни ввійшли до складу державних селян (з наук.-попул. літ.);

Старости і судді судили городян і чорносошних (державних) селян, а також збирали з них податки (з навч. літ.).

△ (9) Зобов'я́зані селя́ни, іст. – кріпаки, які вступали в договірні відносини з поміщиками.

В 1842 р. був виданий указ про зобов'язаних селян, який давав поміщикам право надавати селянам особисту волю, але зобов'язував селян відбувати поміщикові панщину або сплачувати оброк (з навч. літ.);

(10) Посесі́йні селя́ни, іст.:

а) у Росії та на Україні в XVIII першій половині XIX ст. – селяни-кріпаки, відкуплені підприємцями (перев. недворянського походження) для роботи на мануфактурних промислових підприємствах.

Поряд з працею приписних селян (державних селян, зобов'язаних спеціальними указами відбувати панщину, працюючи на підприємстві) і працею посесійних селян-кріпаків, які були власністю підприємства, на цих підприємствах зростало застосування і найманої робочої сили (з наук. літ.);

б) державні селяни, що працювали в орендарів (посесорів) державних маєтків;

(11) Чиншові́ селя́ни, іст. – категорія особисто вільних, позбавлених земельної власності селян, які за безстрокове спадкове користування державними або поміщицькими землями платили чинш.

Крім устійної оплати грішми (або й замість неї), часто чиншові селяни віддавали частину врожаю власникові чи виконували на його користь інші повинності (з наук.-попул. літ.).

I

аграрій, годувальник (образн.), гречкосій, женчик, жнець, жнивар, землелюб, землероб, колгоспівець, колгоспник, кріпак (іст.), молотник, мужва (лайл.), мужик (заст.), мужичня (т.с.), мужлай (знев.), оратай, орач, плугар, плугатар, посполитий (іст.), ратай, рільник, седляк (діал.), селюк, селюх, селючок, сівач, сільський ("А він сільський"), сіятель, сіяч, хлібодай, хлібодар, хлібодарник, хлібороб, хліборобник, хліботворець, хлоп (іст.), хуторянин, ціпов'яз (заст.)

Фразеологічні синоніми: годувальник держави (образн.); дядько з села (простонар.); селянська дівчина (як похвала); селянський хлопець (т.с.); сільський трудар; сільський трудівник; тітка з села (простонар.)

II

див. житель; хлібороб

СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст., ЦАРА́НИН діал. Важка хліборобська праця... Тим до неї ще змалечку привчають селяни дітей (Панас Мирний); Якийсь дядько віз конячиною в поле гній (П. Загребельний); Сама земля панові не родить — мужик робить (прислів'я); Юнак одразу спостеріг зневагу в цих панів до себе, До гречкосія мужика (С. Воскрекасенко); — І хто ж? Отой ціпов'яз має видерти в нього з-під носа ту землю? (М. Коцюбинський); — Нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право (П. Куліш); — Та ми сюди на селище прийшли, у земляни пишемось любчівські (Марко Вовчок); Лубенські старости зігнали з села хлопів з плугами, звеліли виорати увесь двір (І. Нечуй-Левицький); Наскільки мені відомо, тут сидять найбідніші поселяни? (М. Стельмах); На тварину робочу обернули пани волоського царанина (І. Ле). — Пор. хліборо́б.

СЕЛЯНИН – СІЛЬЧАНИН

Селянин, -а, мн. -яни, -ян. Мешканець села, основним заняттям якого є обробіток землі. Пох. селянський.

Сільчанин, -а, мн. -ани, -ан. Мешканець села; односелець. Крокуючи до села, перебирав [Данило] усі можливі зустрічі, розпитування, готував заздалегідь відповіді, уявляв себе з усіх боків перед сільчанами й сім’єю (Б.Гончаренко).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): СЕЛ;
• ∧ суффикс (2): ИН; ЯН;
• ⏰ окончание (0): -