КОЙНЕ́, невідм., с., лінгв.
1. Загальногрецька мова, що склалася на ґрунті аттичного наріччя й у III–I ст. до н. е. витіснила інші давньогрецькі діалекти, збагатившись за їх рахунок.
В елліністичний час для полегшення спілкування поширився єдиний варіант грецької мови, який отримав назву “койне” (з наук. літ.);
Койне написано майже усі тексти Нового Заповіту та велася проповідницька діяльність Апостола Павла та інших христянських апостолів із розповсюдження Євангелії у країнах Середземноморського басейну (з наук.-попул. літ.).
2. Будь-яка загальнонародна мова, що виникла на ґрунті одного чи кількох говорів і є засобом спілкування між носіями різних діалектів.
Терміном “койне” ми позначаємо наддіалектну мову, що розвинулася на базі кількох говірок (у тому числі міське чи фольклорне койне) і яка є важливою передумовою формування літературної мови (з наук. літ.);
За давньоруської доби існували два варіанти літературної мови – церковнослов'янська й давньоруська літературна мова на народній основі. Живомовним підґрунтям літературної мови на народній основі служило київське наддіалектне койне (з наук. літ.).
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
В истории рус. яз. К. постулируется для периодов гос. консолидации вокруг единого центра (киевское К. для периода Киевской Руси, новгородское К. для Новгородской республики 12-15 вв., московское К. для 16-17 вв.). В совр. отеч. диалектологии под К. (городское К.) понимают разговор. языковые формы, сложившиеся в условиях отсутствия единой диалект. базы (К. крупных городов).
Лит.: Десницкая А. В. Наддиалектные формы устной речи и их роль в истории языка. Л., 1970.
невідм., с.
1) Загальногрецька мова, що склалася на ґрунті аттичного наріччя й у III - I ст. до н. е. витіснила старі давньогрецькі діалекти, збагатившись за їх рахунок.
2) Будь-яка загальна народна мова, що виникла на грунті панівного діалекту.
2) Язык межплеменного или междиалектного общения для ряда родственных племен или народов, образовавшийся на базе наиболее распространенного языка или диалекта, вобравшего черты других языков или диалектов.