АНІТРІШКИ

АНІТРІ́ШКИ, АНІТРО́ШКИ, присл.

Зменш. до анітро́хи.

– Вставай, – будила його [Івана] Марічка. – Вставай і ходім. Він глянув на неї і анітрошки не здивувався (М. Коцюбинський);

– Ви думаєте, – боюся, що ото він мамі розкаже? – казала Галя, – нехай розказує: анітрішки не страшно (С. Васильченко);

Посухи смертоносний подих. Дощів невчасних мокрий бич .. Усе це речі, анітрішки Не схожі до ідилій з книжки (М. Рильський).

див. немає