ІДІО́М², у, ч., лінгв.
Термін для позначення різних форм існування мовних систем – мови, діалекту, говірки, варіантів літературної мови і т. ін.
Новим елементом літературної традиції в південнослов'янських мовах була народна мова, або конкретний діалектний ідіом (з наук. літ.);
Термін “ідіом” використовують для підкреслення спільних властивостей таких систем – мова, діалект, говірка, соціолект (з наук.-попул. літ.).
ФРАЗЕОЛОГІ́ЗМ лінгв. (стійке словосполучення), ФРАЗЕОЛОГІ́ЧНА ОДИНИ́ЦЯ, ІДІО́МА, ІДІО́М, ІДІОМАТИ́ЗМ (з найбільшою мірою семантичної спаяності). Багато різних думок висловлюється і з приводу перекладу фразеологізмів, прислів'їв і приказок, ідіом (М. Рильський).
[idiom]
ч.
idiom
лінгв.
idiom