ЄДИНОБОРЕЦЬ

ЄДИНОБО́РЕЦЬ, рця, ч.

Людина, яка займається єдиноборством.

Єдиноборця вже з ним не було: він лежав під ногами юрби, весь обліплений темно-червоною багнюкою (М. Старицький);

Так уже склалося у нас останнім часом, що “сильних світу цього” чомусь тягне до єдиноборців, а не, скажімо, до майстрів шахової гри (з газ.).

див. спільник