ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн., розм., ПОБРЕХЕ́НЬКИ розм., ХАРАМА́Н діал. Дядько похилив голову,.. а далі почав розказувати, мішаючи те, що йому оповідав дід, із своїми вигадками (І. Нечуй-Левицький); Прошу.. не думати, що се я розповідаю видумку (І. Франко); Він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою (Леся Українка); Читаючи поему, роман, ми часто можемо забутись і вважати, що описувана подія не є вимисел, а істина (з науково-популярної літератури); Оверко, Зінько на всякі витівки вдаються, якусь капость неодмінно встругнуть (К. Гордієнко); (Орест:) Я знаю тільки одно право, право на щастя! А яке ж ти маєш право віддавати мене в жертву якійсь фантазії, якійсь фікції (Леся Українка); Записав.. серію осетинських казок, які мене вразили буйною фантастикою (С. Васильченко); (Омелян:) Пане війте, відки ви смієте розпускати про мене і про мою сестру якісь небилиці? (І. Франко); — У скруті чоловік в усяку небувальщину повірить (І. Муратов); Повинні (драматичні твори) подавати нам справжнє життя, а не якісь пригадки (Панас Мирний); Слід лише примусити Каргата говорити прилюдно.. Це враз показало б усю безпідставність його фантасмагорій (Ю. Шовкопляс); То байка, що Іван був дев'ятнадцятий у батька (М. Коцюбинський); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура); На відміну від традиційних мисливських побрехеньок, біля нашого вогнища розповідалося лише правду (О. Гончар).
ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. (маленького собаки, щеняти, лисиці); РЯ́ВКАННЯ, РЯ́ВКІТ (грубі, грізні); ГВАЛТУВА́ННЯ, ВАЛУВА́ННЯ (перев. багатьох собак — голосні й тривалі). Десь далеко загавкали собаки. Гавкання наближалося, бо в кожному дворі були свої пси (М. Томчаній); Карачун заходився довгим, здивованим і обуреним гавкотом (Ю. Смолич); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Ільченко); Ми проїхали добрих п'ять верст, поки побачили, врешті, село, що привітало нас серед темряви осяяними вікнами та гавкотнею собак (М. Коцюбинський); Вітер.. приніс здалеку собаче брехання (Н. Рибак); Собача брехня перервала їх річ (Панас Мирний); Ляск нагайок, свист, гукання! Кінське ржання, брех собачий! Сміх і гук мисливських сурем! Як то весело лунало (Леся Українка); Не боїться вовк собаки, але його звяги (М. Номис); Він минає ворота і під.. дзявкання собачки підходить до хатини (М. Стельмах); Враз піднявся страшенний дзявк (І. Франко); Дзвоник (собачка) з радісним дзявкотінням.. кинувся дівчині під ноги (В. Козаченко); Як проходили хлопці темними вулицями, озаду їх піднімалося неприязне валування (Панас Мирний).
НЕПРА́ВДА (те, що суперечить правді); ОБМА́Н, БРЕХНЯ́ розм., ЛЖА заст., ОЛЖА́ заст. (навмисне викривлення істини). — Неправда. Я не міг цього сказати. Я хотів сказати щось інше (О. Довженко); (Нартал:) Я сам себе дурив, що їх люблю.. Але ж обманом неба не здобути (Леся Українка); Порфир відповів без брехні: — Школу кидав, з дому тікав (О. Гончар).
ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст.; ПОГОЛО́СКА, ПО́ГОЛОС, РО́ЗГОЛОС, ПОГОЛО́СОК (вістка, вірогідність якої не встановлено); ПЛІ́ТКА, СПЛІ́ТКА, ПО́ГОВІР, ПОГОВІ́РКА розм., СЛА́ВА розм., ПО́СЛАВКА розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д (СУДИ́ ТА ПЕРЕСУ́ДИ) розм., ПЕРЕГУ́ДИ розм., ПЕРЕГУ́ДКА розм., ЗВО́ДИ ТА ПЕРЕВО́ДИ діал., ОСУ́ДА діал. (свідомо неправдива або викликана необізнаністю звістка); ШЕ́ПІТ, ШЕ́ПТИ розм. (перев. потаємні); БРЕ́ХНІ, ПОБРЕХЕ́НЬКИ розм. (навмисне викривлені вістки). Чутка про дикий бал у панському дворі пішла по селу й нікого не здивувала (І. Нечуй-Левицький); Той тиждень тільки і було говору та гомону, що за Колісника (Панас Мирний); Прослух між людьми пішов (переклад М. Рильського); Йшли страшні слихи про якогось Кривоноса та його загін, що рубав упень панів (І. Нечуй-Левицький); Тривога обіймала село. Переказам не було кінця (М. Коцюбинський); Пущено було по місту поголоску, що сьогодні засідання суду — закрите (П. Колесник); Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо (К. Гордієнко); Вона вже мусить сама викрити своє ймення, і розголос про се доходить до властей (Леся Українка); Поліна любила переповідати плітки й анекдоти про знайомих (П. Загребельний); — Анеля! І ти можеш допустити на хвилю, що я буду вірити підлим спліткам? (І. Франко); Стала слава на все село Про тую вдову. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір (Т. Шевченко); На цілий місяць дала (Мадярка) довгоязиким жінкам предмет для цікавих поговірок і сміху (О. Маковей); Ненька зітхає, а батенько лає; Слава про мене недобра біжить... Суд-пересуд... Але все те минає (романс); Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив (Марко Вовчок); Здавалося, що треба було б звикнути до всяких перегудів, але вони й досі боляче шмагали його тіло і гордість (М. Стельмах); Дума б то (жінка) по старовині, щоб і тут пащекувати, та приньметься за зводи та за переводи: а тут їй зараз у рот і сіла жаба (Г. Квітка-Основ'яненко); Смерть не так страшная, як осуда людськая (П. Чубинський); А скільки було шептів та поговорів на її весіллі про те, як і чому вона "піймала" Порицького (Леся Українка); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура); А добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (П. Гулак-Артемовський). — Пор. 1. пере́су́ди, повідо́млення.
БРЕХНЯ́, і́, ж., розм.
1. Те, що не відповідає правді; неправда.
Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (з казки);
– Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть, – почав знову Грицько (Панас Мирний);
Він на брехню такий спритний, що цигана би обдурив (Л. Мартович);
Людство з брехнею стикається віддавна. Нічого не вдієш, гріх одвічний, блуд давній (з газ.).
2. мн. бре́хні, бре́хень. Вигадки, плітки і т. ін.
[Аецій Панса:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Леся Українка);
Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура).
3. Гавкання (про собак).
На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця (Панас Мирний).
Завдава́ти (задава́ти, закида́ти) / завда́ти (зада́ти, заки́нути) брехню́ див. завдава́ти;
(1) Мисли́вська брехня́ – оповідання, історії і т. ін. з перебільшеннями, вигадками, нібито властивими мисливцям.
– Звичайно, це все треба перевірити, тут, мабуть, багато мисливської брехні, але такі записи дуже нам корисні (О. Донченко).
◇ Пошива́ти / поши́ти у брехню́ див. пошива́ти;
Точи́ти (справля́ти) / сточи́ти бре́хні (брехе́ньки, побрехе́ньки) див. точи́ти¹;
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) брехня́ по селу́, перев. зі сл. іти, піти, жарт. – легко, швидко і т. ін.
Вайнтроб також не цурається мужицької чарки. Він майстерно перехиляє її, і одразу ж кривляться його очі, уста і навіть кружалко борідки. – Пішла, мов брехня по селу, – задоволено погладив груди (М. Стельмах);
Я дописував дев'яносто шосту гумореску про алкоголіків. Робота йшла, як брехня по селу (А. Крижанівський).