АБІТУРІЄ́НТКА, и, ж.
Жін. до абітуріє́нт.
Вона знімала кімнату як абітурієнтка Полтавської жіночої гімназії (Ю. Смолич);
Відповідь абітурієнтки слухала асистентка кафедри, а пан професор ретельно вивчав її особову справу (із журн.).
абітуріє́нтка
[аб'ітур'ійентка]
-нткие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нток
[abiturijentka]
ж.
abiturientka
-и.
Жін. до абітурієнт.