Значение слова "АСОНАНС" найдено в 14 источниках

АСОНАНС

найдено в "Українській літературній енциклопедії"

асона́нс

• асонанс

(франц. assonance, від лат. assono — відгукуюсь)

1) Повторення однакових голосних у віршованих рядках і строфах (рідше — в прозі): "І громом молодим котилося над нами, лунало по ланах: „Вперед за владу Рад!"" (В. Сосюра). А. часто поєднується з алітерацією, чим досягається значний худож. ефект: "Дзвоник земської пошти дзеленькав монотонно і разом з карканням ворон розносив сум по сутеніючім просторі" (М. Коцюбинський).

2) Неточна, неповна рима, основана на збігові наголошених голосних або наголошених складів, причому закінчення заримованих слів можуть не збігатися. В сучас. поезії, зокрема українській, асонансна рима використовується дуже широко (напр., у Л. Костенко: "недовгою — долею", "таємну — твоєму", "треба — ребра", "востаннє — листами")".

Й. М. Голомбйовський.

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АСОНА́НС, у, ч., літ.

Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.

М. Т. Рильський користується таким засобом художнього впливу, як звукопис. Його поетика має зразки чудових асонансів та алітерацій (з наук. літ.).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, ч., поет.

найдено в "Архітектурі і монументальному мистецтві"

(фр. < лат. — згода) Композиційний прийом, побудований на повторі певних форм, але не на їхній тотожності (порівн. дисонанс, консонанс). Завдяки ритмічному нарощуванні народжується відчуття напруженості, руху. Є самим розповсюдженим прийомом у творчості митців.

найдено в "Стилістичних термінах"

(фр. аssonance, від лат. assono — відгукуюсь) прийом фоностилістики, який полягає у співзвуччі або повторенні однакових чи акустично близьких голосних звуків: на горі опудало горобців перепудило.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-а, ч. , поет. Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[asonans]

ч.

asonans

найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"

асона́нс (франц. assonance, від лат. assono – відгукуюсь) 1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.

найдено в "Словнику іншомовних слів"

асонанс; ч. (фр., від лат., відгукуюсь) 1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

вірш.