ОБИРАТИ

ОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРА́ТИ, оберу́, обере́ш, док., кого, що.

1. Виділяти, відбирати за якою-небудь ознакою.

Серед командирів батальйонів уже давно виробився зухвалий гвардійський звичай – заздалегідь обирати пункти, ще зайняті ворогом, під свої майбутні КП (О. Гончар);

Його обрали за об'єкт розваги, як приблудне собаченя, кішку або підбитого птаха (Ю. Яновський);

Вони обрали місце, щоб сидіти проти сонця (О. Гуреїв);

// Надавати перевагу комусь, чомусь перед ким-, чим-небудь іншим.

– Оце і твоя пора прийшла, доню! Гляди ж, се на весь вік, Катре! Гляди, кого обираєш (Марко Вовчок);

Окрилене серце! Не тільки пілоту Потрібне воно у дзвінкій висоті, – Ні, всім, щоб хорошу робити роботу, Важкі обирати у світі путі (В. Бичко).

2. ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без дод. Призначати, виділяти голосуванням для виконання яких-небудь обов'язків.

Громада обрала головою одного багатого чоловіка (І. Нечуй-Левицький);

Кобзар оповідав про те, як воліли козаки не обирати в гетьмани джуру Хмельницького, бо той – шляхтич (О. Ільченко);

Митрополита обирав крайовий собор, а єпископа – собор єпископів з представниками світських людей, головно тієї єпархії, для якої обирали єпископа (І. Огієнко);

На всіх зборах Петра завжди обирали до президії (І. Багмут).

3. рідко. Те саме, що оббира́ти 1–3.

Марія сідала біля коша з картоплею і обирала її цілу гору (С. Тудор);

Хима виймає з пазухи хусточку, обирає сльози (М. Коцюбинський);

Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Шевченко).

◇ (1) Обра́ти / обира́ти [свою́] сте́жку (стежи́ну, доро́гу і т. ін.) яку, чого і без дод. – визначити, вирішити, чим займатися, як жити.

Так і здавалося, що доки він справді обере свою стежку життя, черкаські події наздоженуть його, в дорозі застануть (Іван Ле);

Може, надаремне відсахнувся тоді брата.., може, брат вірнішу дорогу обрав? Як далеко розійшлися відтоді їхні дороги (О. Гончар).

ВИБИРА́ТИ (виділяти за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших істот, предметів), ВІДБИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ. — Док.: ви́брати, відібра́ти, обра́ти. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М. Коцюбинський); Довелося відбирати найдужчих, найвитриваліших, тільки таких, що не мали поранень (В. Кучер); Чому саме цей, зручний для оглядин, столик він обрав для себе? (І. Ле). — Пор. 1. добира́ти.

ВИБИРА́ТИ (про місце — знаходити, звільняти для певної мети як зручне, придатне), ОБИРА́ТИ, ПРОБИРА́ТИ розм. — Док.: ви́брати, обра́ти, пробра́ти. Настав час вибирати місце під літній табір (О. Гончар); Танки обрали для свого нищівного удару саме позиції лейтенанта Широніна (І. Ле); Чоловіки пробирали собі місце, щоб сісти ближче до сусіда або свата (Л. Яновська).

ВИБИРА́ТИ кого ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без додатка (призначати, виділяти голосуванням для виконання певних обов'язків), ОБИРА́ТИ, ОББИРА́ТИ заст. — Док.: ви́брати, обра́ти, обібра́ти. Одностайне Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана (Т. Шевченко); Степан був активістом, його якось навіть обрали до місцевкому профспілки (В. Кучер); Клима обібрали в волості за голову (І. Нечуй-Левицький).

ВИБИРА́ТИ (надавати перевагу кому-, чому-небудь, вважаючи кращим), ОБИРА́ТИ, ОБЛЮБО́ВУВАТИ. — Док.: ви́брати, обра́ти, облюбува́ти. В тебе сьогодні сватання, от ми й вирішили проситися в свати. Будемо разом жениха вибирати (М. Ю. Тарновський); — Оберу собі таку (жінку), що і добра, і тиха, а до того гарна, як ясочка... (Марко Вовчок); Кожен з бояр облюбував собі дружку (Ф. Бурлака).

ЧИ́СТИТИ (зрізати, знімати шкірку, лушпайку тощо), ОБЧИЩА́ТИ, ОЧИЩА́ТИ (ОЧИ́ЩУВАТИ рідше), ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ТЕРЕБИ́ТИ розм., ОБТЕРІ́БЛЮВАТИ діал.; ОББИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ рідше (шкаралупу, лушпиння тощо). — Док.: почи́стити, обчи́стити, очи́стити, облупи́ти, обтереби́ти, обібра́ти. Уляна чистила картоплю, все ще надіючись на допомогу невістки (Григорій Тютюнник); Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний); "Кумпан" сидів у кухні за столом, покритим картатою цератою, хукаючи на пальці, обчищав з мундирів щойно зварену картоплю (П. Загребельний); Дубковський мовчки вихопив.. гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Л. Первомайський); Картопля була в лушпинні, її треба було теребити (І. Франко); Фросина мовчить. Оббирає бараболю на завтра (Є. Гуцало).

недок. обирати, док. обрати

1) (голосуванням) to elect, to vote for, to return

2) (вибирати) to choose, to embrace, to select

3) (призначати) to constitute

Обира́ти, -ра́ю, -ра́єш; див. оббира́ти

【未】 选择, 挑选, 选定

Velge, utvelge; kåre

Vælge, udvælge; kåre

Выбраць

Välja