З’ЇЖДЖА́ТИСЯ

З’ЇЖДЖА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся і розм. З’ЇЗДИ́ТИСЯ, имо́ся, ите́ся, недок., З’Ї́ХАТИСЯ, з’ї́демося, з’ї́детеся, док. 1. Збиратися де-небудь разом, приїжджаючи з різних місць (про всіх або багатьох). Задовго до початку [II] з’їзду [РСДРП ] стали з’їжджатися делегати (Ленін, 7,1949, 54); — Сім’я в мене велика, і так уже повелося, що на Новий рік з’їжджаються до мене і сини, й дочки… (Донч., VI, 1957, 537); Незабаром почувся перший дзвінок і почали сходитися та з’їздитися гості (Л. Укр., III, 1952, 501); О сьомій годині вечора з’їхалися члени комітету (Кочура, Зол. грамота, 1960, 255). 2. розм. Їдучи, зустрічатися з ким-небудь. Данько Яресько, висланий з розвідкою вперед, всю дорогу підтримував зв’язок з Баржаком та командиром ескадрону. З’їхавшись, деякий час рухались поруч (Гончар, II, 1959, 97). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 582.