АНІМІ́ЗМ, у, ч., філос.
Система релігійних уявлень, згідно з якою людина, тварини, рослини, предмети мають незалежне начало – душу; одухотворення сил і явищ природи.
Найдавнішими формами релігійних уявлень і вірувань були тотемізм, магія і анімізм (з наук. літ.);
Духом первісного анімізму пройнято примовки, в яких звучать звертання до явищ природи, рослин, дерев як до живих істот (із журн.).
-у, ч.
Містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи.
Віра в існування душ (духів), як активних елементів у людині й природі; передбачає можливість відокремлення душі від тіла та її самостійного існування; типовий для більшості доісторичних релігій.
[animizm]
ч.
animizm реліг.
Анімі́зм, -му, -мові