Значение слова "АНІМІЗМ" найдено в 13 источниках

АНІМІЗМ

найдено в "Філософському енциклопедичному словнику"
АНІМІЗМ (від лат. animus - дух, життєве начало) - форма найдавніших вірувань, пов'язаних з уявленням про існування в тілі людини її двійника, носія життя - душі. Термін введений нім. хіміком і фізіологом Шталем. Вперше докладно описав анімістичні вірування англ. етнолог і релігієзнавець Тейлор у кн. "Первісна культура" (1871), який вважав, що первісний А. є різновидом спіритуалізму і в такій формі являє собою "мінімум релігії". В А. душа видавалася хоча й таємничою, проте подібною до істоти або речовини (чоловічком у зіниці ока, пташкою у грудях, кров'ю тощо), від якої залежать стани життя і смерті, сну і неспання, здоров'я й недуги. Первісно А. не пов'язувався з уявленнями про переселення та перевтілення душ, які видавалися індивідуалізованими. Анімістичні уявлення збереглися як у марновірних прикметах і повір'ях, так і в розвинутих релігіях.
найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АНІМІ́ЗМ, у, ч., філос.

Система релігійних уявлень, згідно з якою людина, тварини, рослини, предмети мають незалежне начало – душу; одухотворення сил і явищ природи.

Найдавнішими формами релігійних уявлень і вірувань були тотемізм, магія і анімізм (з наук. літ.);

Духом первісного анімізму пройнято примовки, в яких звучать звертання до явищ природи, рослин, дерев як до живих істот (із журн.).


найдено в "Словнику іншомовних соціокультурних термінів"
(від лат. anima/animus - дух, душа) віра в існування духів і душ як надприродних істот (образів), які знаходяться в матеріальних тілах (душах) або існують самі по собі (духи) і керують усіма явищами та процесами матеріального світу
найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

Містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи.



найдено в "Універсальному словнику-енциклопедії"

Віра в існування душ (духів), як активних елементів у людині й природі; передбачає можливість відокремлення душі від тіла та її самостійного існування; типовий для більшості доісторичних релігій.


найдено в "Словнику іншомовних слів"
анімізм; ч. (лат., душа, дух) віра в існування душ і духів, що нібито управляють усім матеріальнім світом. Культ явищ природи, сонця, місяця, зірок, грози, вогню і т.п. Див. також: культ, тотемізм, фетишизм
найдено в "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"
віра в існування душ (духів), як активних елементів у людині й природі; передбачає можливість відокремлення душі від тіла та її самостійного існування; типовий для більшості доісторичних релігій.
найдено в "Українсько-польському словнику"

[animizm]

ч.

animizm реліг.


найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-у, ч. Містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи.

найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"
анімі́зм (від лат. anima, animus – душа, дух) віра в існування душ і духів, що нібито управляють усім матеріальним світом.
найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Анімі́зм, -му, -мові


найдено в "Орфографічному словнику української мови"
анімі́зм іменник чоловічого роду
T: 34