КУРСИ́СТКА, и, ж.
1. іст. Студентка, слухачка Вищих жіночих курсів (в Російській імперії).
Чхенкелі .. справді бачив мене.., – я проводжала ту курсистку, що жила зо мною (Леся Українка);
Десь студенти, курсистки вертаються з театру, з вечірки (В. Винниченко);
В Росії сентиментальні пані й екзальтовані курсистки дивились на письменника як на людину “не от мира сего” (Б. Антоненко-Давидович);
То грала Лія Штерн – курсистка, студентка консерваторії. На життя вона заробляла, працюючи в аптеці напроти фармацевтом (Ю. Смолич);
* У порівн. Синя ситцева блузка на ній пошита так, як колись носили курсистки (М. Руденко);
На цій же вулиці розміщувалися Одеські вищі жіночі курси, де сформувалася українська жіноча громада курсисток (з газ.).
2. Жін. до курси́ст.
Дякуючи посередництву Людмилиної подруги, курсистки, що читала книжки на соціяльні [соціальні] теми, пощастило закоханим зустрітися на поляні підгородного лісу (В. Барка);
Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине (Григорій Тютюнник).
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Rzeczownik
курсистка f
kursistka
ж. уст.
étudiante f
-и, ж.
У дореволюційній Росії – студентка, слухачка вищих жіночих курсів.
[kursystka]
ж.
kursistka
cursante f
Курси́стка, -тки, -тці; -си́стки, -си́сток