МАНТА́ЧКА, и, ж.
Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском.
Замість списа – бере [козак] косу, За шаблю – мантачку (І. Манжура);
Де-не-де спинялися косарі, витягали з-за очкура мантачки, і дзвінко та лунко бриніло тоді крицеве лезо під її дотиком (З. Тулуб);
Косарі з'являються разом зі сонцем .. На поясі у кожного спереду висить кушка з бруском, а ззаду застромлена за пояс дерев'яна мантачка (У. Самчук).
БРУСО́К (відшліфований камінь для заточування металевих інструментів — ножа, коси і т. ін.), БРУС, МАНТА́ЧКА (для заточування коси). Третій косар — Іван, водив легесенько бруском по спинці коси (О. Іваненко); (Конон:) А попереду Молодий косар косе (косить); Чорнява вдова Бруса йому підносе (підносить) (М. Кропивницький); — Де брусок? — Який брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).
-и, ж.
Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском.