ХОРО́МИНА, и, ж., рідко.
1. Великий будинок.
Сонце ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканая (П. Куліш);
// Приміщення, помешкання.
У судовій хоромині прохолода. Филип ввійшов і сів на високий, суворий, без прикрас стілець (А. Хижняк);
У безвість лихо проліта – і в лагідній хоромині ми чуєм про старі літа у співанці чи спомині (М. Упеник).
2. перен., рідко. Домовина, труна.
Треба дощок добувати, хоромину будувати, без віконець, без дверець, там спить козак-молодець (П. Чубинський).
БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. (великий розкішний будинок; ірон. — про будинок, житло взагалі); ДОМИ́НА розм., ХОРО́МИНА рідко (великий будинок). Зупинились на головній вулиці біля будинку з написом "Ревком" (О. Довженко); Я сів на бульварі, напроти будинку, і дім вороже дивився на мене рядами чорних, холодних шибок (М. Коцюбинський); Особняк головного інженера стояв трохи осторонь єдиної вулиці селища (Ю. Шовкопляс); (Степан:) Ось як відгуляємо.. весілля, зараз комору переробимо на світлицю; і будуть у нас хороми на дві половини! (М. Кропивницький); — Ну-ну, покажіть, які тут у вас хороми, — говорила Ольга Іванівна, обходячи кімнати (Д. Ткач); Та вже ж і вибудується він!.. Він он яку домину розпочне... (Панас Мирний). — Пор. 1. буді́вля.
-и, ж., рідко.
Великий будинок. || Приміщення, помешкання.
див. дім