АСЕ́СОР

АСЕ́СОР, а, ч., іст. Засідатель казенної палати, військового суду та ін. Асесори, ісправники За мною ганяють, — Більше ж вони людей вбили. Як я гріхів маю! (Нар. лірика, 1956, 111); В 1777р. він [О. Радищев] знову вступив на державну службу на посаду асесора в комерц-колегію (Вісник АН, 8, 1949, 9). Коле́зький асе́сор, іст. — у дореволюційній Росії — штатський чин восьмого класу. У двадцять вісім років.. [М. Гоголь] став колезьким асесором (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 65.