Я́ВИЩЕ (те, що сталося, відбулося або наявне в дійсності), ПОДІ́Я, ФАКТ, ДІ́ЛО розм., З'Я́ВИЩЕ заст., З'ЯВИСЬКО заст. Міцкевич-юнак знав про факти поміщицького свавілля, деспотизму, жорстокості — і не міг не замислюватись над тим, за якого суспільного ладу такі явища можливі (М. Рильський); Розказував (майстер) одну подію зі свого життя (В. Стефаник); Тоді саме в столиці велике діло скоїлось. Старий цар умер (Панас Мирний); Гультяйство й п'янство були звичайним з'явищем у Польщі (І. Нечуй-Левицький); Чудне з'явисько тільки для непривичної людини, що тут (у Ялті) на осінь гори починають зеленіти (Леся Українка).
Я́ВИЩЕ (будь-який вияв змін, реакцій, перетворень і т. ін. у навколишньому природному середовищі), З'Я́ВИЩЕ заст., З'Я́ВИСЬКО заст. Жодне явище в природі й суспільстві не може виникнути, якщо воно не підготовлене попереднім розвитком інших явищ (з підручника); Належить досліджувать з'явища різні, Що в небесах одбуваються (М. Зеров); — Досвід.. і всі нові з'явиська й переміни виробляють із нас те, що оказується опісля в наших учинках (О. Кобилянська).
-а, с., заст.
Те саме, що явище.
[zjawys'ko]
с.
zjawisko