ПОГИ́БЕЛЬ, і рідко ПОГИ́БІЛЬ, і, ж.
Передчасна, насильницька смерть; гибель.
Б'ють козаки напропаще [напропале]; іскри сипляться густо, і от-от комусь погибель! (П. Куліш);
– Вогонь на мене! Це було майже рівнозначно тому, що хтось став би сам кликати на себе погибель (О. Гончар);
* У порівн. Такий миршавий та зачуханий, а жер за десятьох, той Охрім, як перед погибеллю (Григорій Тютюнник);
// Руйнування, занепад, знищення чого-небудь.
Хто жар, хто губку з сірниками .. Погибель мчали кораблям (І. Котляревський);
Бережуть своє царство смереки! Стоять тисячолітнім муром і гадають витримати до кінця, до загальної погибелі (Г. Хоткевич);
А ви хіба стояли на розпутті, Коли погибель надійшла панам..? (Д. Павличко);
// перен. Кінець існування чого-небудь; зникнення.
Я знаю одного поета, що склав собі афоризм: “гарна рифма [рима] – погибель для ідеї!” (Леся Українка).
○ (1) На поги́бель – те саме, що На біду́ (див. біда́¹).
– Над Іквою було село, У тім селі на безталання Та на погибель виріс я. Лихая доленька моя!.. (Т. Шевченко);
– Як се – хліб жати?.. Хіба є така машина?.. – А лихий знає тих німців! Може, вони на нашу погибель і таку машину вигадали (Панас Мирний);
– Вип'ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам (О. Довженко);
– Як ти вирядився молодицям на погибель! (Ю. Збанацький).
◇ (2) В три поги́белі (в три дуги́, в дугу́ і т. ін.), зі сл. зігнутий, зігнутися, згорблений і т. ін. – дуже сильно; низько.
Йому на думку спала зігнута в три погибелі постать Чижика (Панас Мирний);
Дід Прокіп, зігнутий в дугу, так як би чогось пильнуючи під ногами, з'являвся у завулку (П. Панч);
Навіть коли вгледіли згорбленого в три погибелі чоловіка на сосновому окоренку біля входу до землянки, не відчули біди (І. Головченко і О. Мусієнко);
Гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі) див. гну́ти;
Гну́тися (згина́тися) / зігну́тися в дугу́ (в три поги́белі) див. гну́тися;
(3) Поги́белі на те́бе (вас і т. ін.) нема́є (нема́), лайл. – уживається при висловленні крайнього невдоволення, роздратування.
– Щоб ти [собака] здох, – півголосом лається Гаврило. – Немає на тебе погибелі... (Григорій Тютюнник);
– А-киш, щоб тобі подохли [кури], погибелі на вас немає! (Ю. Збанацький);
(4) Поги́бель його́ зна́є – невідомо, незрозуміло.
– А оружжо [зброю]? – так погибель його зна, як то живо списав [маляр]! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ско́рчитися в три поги́белі див. ско́рчуватися;
Скру́чуватися / скрути́тися в три поги́белі див. скру́чуватися.
ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Гончар); — Той козак нарочито нас сюди направив. На вірну гибель (Григорій Тютюнник); Ціла вервечка хлопців, чоловіків, жінок проводжала завзятих москалів, котрим і сам чорт не страшний здавався і котрі ішли на неминучу погибель (Панас Мирний); На хвилину щастя, на хвилину, — сумування буде до загину (П. Куліш); В образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (В. Сосюра); (Мирослава:) Прости.., що в таку страшну хвилину непокою тебе! Та саме в такий час кожна хвилина може принести погубу або порятунок (Юліан Опільський); Серед недоступних скель, ..над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні і на загладу гнобителям (І. Франко); Ненавидим ми зло, проти його стоять По всякий час душа готова; Але на згин йому не будемо вживать Ми зброї іншої, пріч слова (В. Самійленко). — Пор. 1. смерть.
СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІН уроч., КОНЧИ́НА уроч., ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛА розм., АМІ́НЬ розм., А́МБА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., РІШЕНЕ́ЦЬ рідко, СО́ДУХА (СО́ДУХИ мн.) розм., заст. рідше. Вона захворіла, ледве встає з ліжка і тільки й говорить, що про свою смерть (Є. Гуцало); Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест (В. Стус); Чому ж отут у грудях все млоїться? Смерті, кінця боїшся? (О. Гончар); Все живе не хоче йти до скону — І трава, і птиця на землі (А. Малишко); "З твоїх уст я п'ю смерть, — прорекла вона. — Добре се знаю, І кончину свою поцілунком солоним вітаю" (П. Куліш); І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (П. Грабовський); Як не покаєшся, — тобі буде могила, а мені кобила (казка); Туди кожну тобі ніч везуть кого-небудь з контррозвідки. Ну, а хто вже на баржу попав, тому каюк і похорон за першим розрядом (В. Собко); Чим ми жили морально? Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Яновський); Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець (Б. Олійник); Нехай тільки вловимо, буде йому содуха (Леся Українка). — Пор. заги́бель.