азіані́зм
• азіанізм
(від грец. 'Ασιανός, лат. asianus — азіатський)
- літ.- стилістичний напрям, що виник у Малій Азії в 3 ст. до н. е. у зв'язку з поширенням елліністичної культури на Сході. Термін "азіанізм" запровадив Ціцерон, який виділив два різновиди цього стилю і дав кожному з них докладну характеристику. Осн. риси естетики і поетики А.: парадність, пишність стилістич. засобів, нагромадження вишуканих тропів, словесна орнаментальність, експресивне використання звукових ефектів, антонімія, контрастність і порушення гармонії між змістом і формою твору. Оратори-азіаністи оновили лексику і фразеологію прози, ввівши до неї неологізми й варваризми. Найвизначнішими представниками А. були Гай Гракх, Красс, Сенека, Сціпіони. Розвивався у боротьбі з аттікізмом. Пізніше А. мав помітний вплив на естетику і поетику барокко.
-у, ч.
Літературний стиль у древньогрецькій літературі, пишний та ефектний.