(-а) ч.
1. мол. Посвідчення особи. вселяється чоловік, показавши на рецепції студентський аусвайс, і зачиняється в кімнаті (С. Жадан, Історія культури початку століття). * Образно. Це просто день, весь твій, мов "аусвайс" (С. Жадан, Молоде вино). ПСУМС, 4.
2. жрм. Будь-який документ. Прокурор Полтавської області Олександр Гардецький минулої п'ятниці особисто зацікавився першоджерелами появи дозвільного "аусвайсу", який, по суті, запалив зелене світло перед брудним у всіх значеннях цього слова торгашем (УМ, 24.06.2000).
■ Від нім. Ausweis - посвідчення особи.